Тема народження дітей у неповних сім'ях та самостійного материнства стає дедалі актуальнішою у суспільстві. Психологи відзначають, що багато жінок сьогодні вирішуються на народження дитини "для себе", що відрізняється від традиційного підходу, при якому дитина сприймається як продовження партнера. Причини цього вибору різноманітні: від страху самотності до бажання реалізувати материнський інстинкт. Однак відсутність батька та вплив кризи сім'ї ставлять перед такими жінками унікальні виклики.

В останні десятиліття спостерігається зростання кількості жінок, які вирішують стати матерями поза шлюбом чи без постійного партнера. Це пов'язане із змінами у соціальній структурі, підвищенням рівня незалежності жінок та зміною поглядів на сімейні цінності. Стаття порушить питання, пов'язані з наслідками такого вибору для психології дитини та сім'ї в цілому, а також дасть рекомендації для жінок, які перебувають у роздумах про те, як краще підійти до рішення завести дитину самостійно.

У цій статті ми розповімо про мотиви, які лежать в основі рішення про народження дитини "для себе", а також розглянемо можливі психологічні та соціальні наслідки для матері та дитини. Ви дізнаєтесь про ризики та труднощі, з якими стикаються такі сім'ї, а також про можливі способи пом'якшити негативні наслідки для дитини, наприклад, через створення чоловічого кола спілкування та баланс між материнською любов'ю та особистою незалежністю.

Причини вибору самостійного материнства. Психологічні та соціальні наслідки для матері та дитини.

Самостійне материнство: сила вибору та його наслідки

Фахівці стверджують, що з точки зору психології найздоровіший підхід до народження дитини - коли жінка бачить у ній продовження конкретного чоловіка. Але останнім часом, стверджують психологи, жінки все частіше зважуються на народження дитини, що називається, "для себе".

Як розібратися в причинах і правильності такого кроку?

По суті, будь-яка сімейна пара наважується на народження дитини для себе, для кого ж іще? Але, на думку психологів, причини і мотиви у пар і у жінок, які зважилися на подібний крок самостійно, можуть сильно відрізнятися. Причому у других вони можуть бути найрізноманітнішими - від страху самотності до справжнього материнського інстинкту. Чогось спільного, що об'єднує всіх таких самостійних жінок, психологи назвати не можуть, але загалом рішення "народити для себе" приходить у досить зрілому віці - 30-40 років. Останні десять років такій ситуації багато в чому сприяла і загальна криза сім'ї: адже навіть у повних сім'ях жінки часто виховують дитину без участі батька.

Соціальне соло

Психологи делікатно називають ситуацію, в якій мама наважується народжувати і вирощувати дитину самотужки, "сольним проектом" або "одиночним плаванням". Сильна, вольова жінка, яка досягла успіху в професії, в якийсь момент починає відчувати потребу в прив'язаності та шукати інший, відмінний від сформованої кар'єри сенс життя. І замість чергової кар'єрної мети ставить собі завдання стати матір'ю, навіть не дивлячись на відсутність чоловіка або постійного партнера.

Причин відсутності класичної сім'ї може бути кілька: найчастіше такій сильній жінці досить складно знайти однаково сильного чоловіка. Вона не боїться брати на себе відповідальність і ризикувати, а тому подібне "сольне" материнство для неї - зважене й обдумане рішення, де передбачено місце і для няні, і для можливості раніше вийти з декретної відпустки.

Тато на заміну

Через відсутність батька дитина не має змоги спостерігати чоловічу та жіночу моделі поведінки і на їхній основі формувати стереотип поведінки для чоловіків і жінок. У результаті діти з неповних сімей часто мають занижену самооцінку, гірше вчаться, важче переносять вікові кризи в дитинстві та підлітковому віці. Вихід один: забезпечити дитині чоловіче коло спілкування. Як татового заступника можуть виступати дідусі або інші родичі чоловічої статі, а також друзі та знайомі, яких бажано регулярно запрошувати в гості.

Пора!

Страх перед самотністю - один із поширених мотивів народження дитини "для себе". Особливо лякає відсутність близької людини в безпорадному стані.

Тут же, мабуть, можна віднести і загальну нереалізованість жінки в інших сферах - у кар'єрі, наприклад, а також горезвісну громадську думку і, як наслідок, тиск на жінку з боку близьких і родичів: "Пора!" Хоча психологи заявляють, що останніми роками дітородний вік змістився на 5-7 років догори: якщо раніше перші пологи в 25 років вважали пізніми, то сьогодні в цьому віці їх радше вважають ранніми.

Найчастіше результатом подібної ситуації стає надмірна опіка і прив'язаність матері до дитини. Поки через вік вона сама прив'язана до матері, проблем не виникає. Але з часом у дитини, що дорослішає, з'являються свої інтереси, потреби, настає період природного юнацького егоїзму, коли навіть у найблагополучніших і найприв'язаніших дітей ступінь уваги до матері знижується.

Навіть заміжні жінки важко переносять дорослішання дітей. Жінці ж, повністю зосередженій на дитині, буде ще складніше.

З іншого боку, такі мами, як правило, шалено люблять дітей, балують їх і гальмують у розвитку, надмірно опікуючись, контролюючи й оберігаючи від будь-яких неприємностей. Саме так найлегше виростити егоїста і невротика. Дитина звикає, що вся увага матері належить тільки їй. І поступово це формує в неї таке саме ставлення до світу: навколишнє середовище повинно бути стурбоване тільки її проблемами та потребами. Такі діти або звикають зберігати стан речей силою - і тоді їх потім називають тиранами та самодурами, або проходять через величезне розчарування та велику образу на світ. Як наслідок - хвороби, невдачі, депресії.

Психологи радять жінкам, які роздумують над народженням дитини через страх самотності, менше думати про старість і горезвісну склянку води, а жінкам, які виховують дитину самостійно, не зациклюватися на ній самій, а спробувати знайти або зберегти й інші прив'язаності.

Материнський інстинкт

Одна з поширених причин, через яку жінки наважуються на народження дитини "для себе", - материнський інстинкт. Його пік, за деякими оцінками, припадає на 2023 роки. Психологи вважають, що якщо не задовольнити цей інстинкт до 35-40 років, то пізніше робити це вже й необов'язково.

Проблеми, яких можна уникнути

Дитина, що росте в неповній сім'ї, більш ранима порівняно зі "звичайними" однолітками. Якщо знати про проблеми, які підстерігають дитину, що підростає в самотньої мами, можна заздалегідь взятися за їхнє коригування.

У дошкільному та ранньому шкільному віці дитина нездатна повністю зрозуміти, чому її сім'я відрізняється від інших. Вона неминуче порівнюватиме - і не на користь своєї родини. Закладений століттями архетип у дитини сильніший, ніж у більшості дорослих, - її свідомість ще не оброблена соціумом, а тому потай вона вважатиме себе неповноцінною.

Якщо в мами негативне ставлення до чоловіків загалом, рано чи пізно вона нав'яже його дитині. У результаті син, як один із чоловіків, зростатиме невпевненим у собі та таким, що не сприймає себе, а донька ризикує повторити мамину долю.

Частенько через побутову потребу в чоловікові - полагодити щось, перемістити щось важке - мати передає його функції синові, що підріс. Приписуючи дитині роль старшого, вона спотворює сімейну ситуацію, змушуючи дитину раніше дорослішати.

Розберіться в собі

Фахівці кажуть: якщо виникло питання народжувати чи не народжувати "для себе", то насамперед потрібно розібратися в причинах його виникнення. Якщо думки про дитину прийшли напередодні чергового дня народження. Нового року або іншого умовного рубежу життя, то, найімовірніше, це просто нудьга або неминуче в таких випадках підбиття підсумків. Якщо ж подібні думки не пов'язані ні з чим подібним, то необхідно переконатися, чи готові ви до такого кроку психологічно. Дайте відповідь на запитання: внаслідок якої події ви задумалися про необхідність завести дитину? Визначити причини такого повороту подій можуть допомогти близькі друзі, родичі, з якими дуже і дуже рекомендується обговорювати глобальні плани дітонародження, або психолог.

Автори: Світлана Шевченко, Альфія Галієва