Ми всі стикаємося з необхідністю приймати ліки. Але як правильно це робити, щоб вони принесли максимальну користь і не зашкодили здоров'ю? Здавалося б, що може бути простіше: проковтнути пігулку та запитати водою. Однак, від того, як ми приймаємо ліки, залежить ефективність лікування та наше самопочуття.

Багато хто з нас нехтує інструкцією до препарату, приймає ліки в неправильний час або запиває їх невідповідними напоями. Все це може знизити ефективність лікування і навіть спричинити побічні ефекти.

У цій статті ми розповімо про найпоширеніші помилки, які ми робимо при прийомі ліків, і про те, як їх уникнути. Ви дізнаєтесь, як правильно вибрати час для прийому ліків, які продукти та напої можна і не можна поєднувати з ліками, а також як зберігати ліки в домашніх умовах.

Правильний прийом ліків: помилки та способи їх уникнути. Вибір часу для прийому, поєднання з продуктами та напоями, зберігання ліків в домашніх умовах. Поширені помилки при прийомі ліків та їхні наслідки.

Фармацевтична грамотність: як деталі прийому ліків визначають результат лікування

Ефективність лікування багато в чому залежить від способу доставки ліків в організм. За допомогою ін'єкцій ліки потрапляють швидше і в більш точній кількості. Щоправда, уколи - це боляче, а головне - потрібні стерильні лікарські розчини, одноразові шприци та крапельниці й добре навчений персонал. Коли необхідний тривалий, іноді довічний прийом кількох лікарських засобів, ін'єкції не дуже зручні.

Найчастіше доводиться використовувати найдавніший спосіб введення ліків - через рот: від розсмоктування препарату в ротовій порожнині до проковтування різноманітних таблеток, драже, розчинів і капсул.

Частка лікарської речовини неминуче втрачається, розчиняючись у вмісті шлунково-кишкового тракту. Відомий так званий ефект первинного проходження: субстанція проковтнутої "пігулки", всмоктуючись, потрапляє з кровотоком у печінку, де частково руйнується, не досягаючи вогнища захворювання. Тому при ковтанні потрібна більша кількість ліків. Харчові ферменти руйнують деякі речовини, наприклад білки-гормони (інсулін та ін.), їх вводять переважно ін'єкційним шляхом.

Проковтнуті ліки зазвичай діють не одразу - потрібен час на розчинення та всмоктування препарату.

Швидше і в меншій дозі проявляється ефект засобів, які всмоктуються в ротовій порожнині - при цьому ліки одразу надходять до кровотоку, оминаючи печінку. На жаль, так можна ввести дуже невелику кількість ліків.

В домашніх умовах "пігулки" зазвичай проковтують. Але навіть цей нескладний "захід" часто в тягар. За статистикою, одну таблетку на день за курсового лікування легко вживають практично всі. Але три-чотири - без надокучливого нагадування - менш як третина хворих (тому так популярні й дієві ін'єкції в умовах стаціонару). Для підвищення зручності за можливості виробляють ліки, ефективні під час прийому один-два рази на добу. Розчини для прийому всередину роблять із приємним смаком, особливо для дітей (це їх приваблює, тому зберігайте аптечку в недоступному місці).

Зручний шлях введення ліків зовнішній - нанесення на шкіру або слизові оболонки з подальшим всмоктуванням. Лікарські форми для зовнішнього застосування пройшли довгу історію розвитку - від найпростіших мазей на жировій основі та компресів і пластирів до складних трансдермальних (черезшкірних) систем.

Сучасні трансдермальні системи являють собою пластинки, що наклеюються на шкіру і містять ліки, які поступово проникають у шкіру через спеціальну мембрану, що забезпечує рівномірне надходження речовини в організм. Їхня перевага перед ін'єкціями та "пігулками" - відносно більша тривалість дії, до кількох діб. Що стосується мазей і гелів, то трансдермальні системи комфортніші для пацієнта і точніше дозують препарат. Їх використовують або для речовин, що діють місцево (наприклад, пластирі з лідокаїном у разі невралгії), або для високоактивних у малих дозах - знеболювальних, споріднених з морфіном, гормональних засобів.

Життєво важливе значення мають такого роду системи для постійного введення нітрогліцерину при ішемічній хворобі серця - від мазей з нітрогліцерином до пластинок-"пластирів", які наклеюють на ясна (так звані суббуккальні форми). Для швидкого знеболювання в екстрених ситуаціях використовують також спеціальні таблетки з ліками, що всмоктуються через слизові оболонки рота (просидол). При зовнішньому застосуванні і всмоктуванні в ротовій порожнині ліки зазвичай відразу потрапляють у кровотік, що прискорює настання ефекту. Головний недолік таких систем - в організм одномоментно проникає тільки відносно невелика кількість лікарської речовини, що не дає змоги швидко ввести достатню дозу більшості ліків.

Любі препарати потрібно приймати за певними правилами. Зазвичай спосіб вживання вказано в інструкції, і нею не варто нехтувати. Якщо йдеться про засоби, що діють у ротовій порожнині, наприклад протимікробні пастилки, бажано певний час після розсмоктування утримуватися від вживання рідини або щільної їжі.

Ліки, призначені для проковтування, слід завжди вживати з достатньою кількістю рідини - щонайменше з половиною звичайної чашки (100-200 мл). Засоби, що не мають оболонки, для прискорення розчинення можна попередньо злегка розжувати.

Якщо ліки не запити - наслідки можуть бути найрізноманітнішими, але завжди небажаними. Лікарська речовина, що залишилася в стравоході, всмоктується набагато гірше, ніж у нижчерозташованих відділах, тобто одразу втрачається значна частина діючої речовини та не може бути досягнута її ефективна концентрація в організмі. Деякі ліки можуть мати місцевоподразнювальну дію (наприклад, ацетилсаліцилова кислота). Тому їх випускають у суміші з харчовою содою для нейтралізації та прискорення розпаду таблетки в шлунку або у вигляді шипучих таблеток для приготування розчину.

Особливо небезпечні для стінки шлунково-кишкового тракту (ШКТ) препарати слід вживати, суворо дотримуючись інструкції. У деяких випадках корисний їх прийом спільно з додатковими захисними засобами. Наприклад, у разі тривалого лікування високими дозами потужних протизапальних засобів (диклофенак та ін.), що часто спричиняють ушкодження стінок шлунка аж до медикаментозної виразки, показано препарати, які знижують секрецію соляної кислоти в шлунку: омепразол, ранітидин.

Чим запивати ліки - важливе питання. Краще використовувати звичайнісіньку теплу воду. Будь-які добавки в напій можуть позначитися на швидкості всмоктування і подальшого метаболізму діючої речовини.

Вуглекислота газованих напоїв сприяє розширенню судин слизової оболонки шлунково-кишкового тракту і може підвищити подразнювальну дію препаратів. Слаболужна мінеральна вода без газу краща при вживанні протизапальних засобів. Грейпфрутовий сік містить речовини, що взаємодіють із системою печінкових ферментів (цитохром P450), унаслідок чого в організмі сповільнюється розщеплення багатьох ліків і виникає небезпека їхнього передозування з тяжкими наслідками. Причому цей ефект виникає і в разі вживання соку свіжого фрукта просто на тлі приймання ліків, наприклад серцево-судинних, гіполіпідемічних (для зниження фракцій ліпідів), психотропних і багатьох інших засобів. Цей факт добре відомий і, як правило, в повноцінній інструкції до препарату згадується.

Категорично неприпустимо використовувати навіть слабоалкогольні напої. Спирт чинить сильну токсичну дію на багато систем, особливо серцево-судинну, і на головний мозок. На тлі прийому серцево-судинних або психотропних засобів можуть настати небезпечні для життя наслідки. Етанол і сурогати алкоголю метаболізуються (руйнуються) з утворенням токсичних речовин, що може підвищувати небезпеку багатьох ліків, стимулювати утворення токсичних продуктів їхнього розпаду. Наприклад, популярний жарознижувальний засіб парацетамол (що входить до складу, наприклад, препаратів від головного болю та застуди) смертельно небезпечно поєднувати з алкоголем.

Ефективність ліків пов'язана і з прийомом їжі. Зазвичай в інструкції є вказівки, коли приймати препарат - до або після їди. Лікарські речовини можуть зв'язуватися з їжею, що знаходиться в просвіті ШКТ, це уповільнює їх всмоктування і зменшує ефективність. Їжа, що подразнює стінку шлунково-кишкового тракту (гостра, смажена, тверда), посилює небезпеку тих самих протизапальних засобів. Надлишок жирів може впливати на швидкість метаболізму ліків у печінці. Молочні продукти містять значну кількість кальцію, що знижує активність, наприклад, тетрациклінових антибіотиків і деяких засобів для лікування остеопорозу.

Сучасні лікарські засоби часто мають складний склад і випускаються із захисним покриттям або у вигляді капсули, що сприяє, наприклад, виділенню препарату в чітко визначених ділянках шлунково-кишкового тракту, у найпростішому разі оболонка маскує неприємний смак діючого початку. Проковтувати такі засоби необхідно не розжовуючи.

Звісно, епізодичні порушення правил прийому лікарських засобів відносно безпечні. Але дотримання цих правил значно підвищує ефективність ліків і прискорює одужання.

Автор: Олександр Семейкін