Ароматерапія при захворюваннях печінки

Печінка - один із найважливіших органів нашого організму, що виконує безліч життєво необхідних функцій. Вона фільтрує кров, знешкоджуючи токсини, бере участь у травленні, синтезує білки та багато інших речовин. Однак, через неправильний спосіб життя, вживання шкідливої їжі та впливу навколишнього середовища, печінка піддається постійним навантаженням і може страждати від різних захворювань.

Ароматерапія пропонує безпечний та ефективний спосіб підтримки здоров'я печінки та прискорення її відновлення. Ефірні олії мають унікальні властивості, які допомагають очистити печінку від токсинів, покращити її функцію та захистити її клітини від пошкоджень.

У цій статті ми розповімо, як ароматерапія може допомогти у підтримці здоров'я печінки, які ефірні олії найбільш ефективні для цієї мети і як їх правильно застосовувати. Ви дізнаєтеся про механізми дії ефірних олій на печінку, а також про те, як ароматерапія може бути використана в комплексній терапії захворювань печінки.

Відновлення печінки натуральним шляхом: потужний потенціал ефірних олій

Печінка - це не просто "щось", що зрідка болить у правому боці і що, як нині стало модно, "потрібно чистити". У старовинних книжках з медицини - а раніше вона була нерозривно пов'язана з тим, що зараз прийнято називати "таємним знанням", - печінку іноді називали "правим серцем". Раніше говорили, що у печінки сто одна користь. Стародавньому знанню не дорікнеш у невігластві: дуже давно люди дізналися про важливу, можна сказати ключову позицію печінки в організмі.

Печінка відіграє величезну роль у системі кровопостачання, травлення, - словом, у комплексній системі життєзабезпечення організму.

Зв'язано це з тими функціями, які печінка виконує в організмі. Їх кілька і всі вони настільки важливі, що від них залежить увесь стан людини та життя взагалі. Без печінки людина жити не може.

Насамперед, печінка є фільтром крові. Кров, що приходить від кишечнику, несе в собі разом із поживними речовинами ще й токсини, не вловлені на рівні захисної системи кишечнику. Клітини печінки - і тільки вони одні - мають властивість знешкоджувати розчинені в крові токсичні речовини. Це забезпечується на клітинному рівні та за допомогою жовчних кислот, які також виробляє печінка. Жовч зв'язує токсини й виводить їх з організму через кишечник, крім того, сприяє травленню, полегшуючи перетравлення жирів. Тобто печінка виробляє травні ферменти та є залозою зовнішньої секреції. Однак виконання печінкою бар'єрної функції можливе лише за достатньої кількості запасу глікогену. Печінка засвоює з крові глюкозу і переробляє її на глікоген. Також у глікоген перетворюється молочна кислота, що виробляється в результаті м'язової роботи.

Печінка самою природою задумана як орган-фільтр. Але, якщо з неувагою ставитися до будь-якого, найскладнішого і найдосконалішого фільтрувального апарату, він поступово забруднюється, починає пропускати отрути через свій захисний бар'єр і при цьому руйнується сам. На печінку постійно припадає величезне навантаження, і людина весь час його посилює. Руйнують печінку багато чинників.

Основні з них:

1. Алкоголь і штучні сполуки в продуктах харчування: консерванти, антиокислювачі та інші хімічні добавки.

2. Лікарські засоби. У якому б вигляді їх не приймати (таблетки, свічки, крапельниця), вони потрапляють у кров і надходять у печінку. Безумовно, коли йдеться про лікування серйозного захворювання, яке небезпечне для життя, розмов, приймати чи ні, бути не може. Але, багато в чому завдяки телевізійній рекламі, деякі сильнодіючі засоби сприймаються мало не як вітаміни. На обов'язкові титри "відпускається за рецептом лікаря" - а в аптеці воно запросто продається - ніхто зазвичай уваги не звертає. Хіба курець читає напис, що куріння небезпечне для здоров'я?

3. Куріння, до речі, дуже серйозний чинник, що порушує роботу печінки, як і хімічні сполуки, якими насичене повітря. Тютюновий дим, усі пари бензину, розчинників, фарб, побутової хімії, які ми вдихаємо, у результаті опиняються в крові й потрапляють у печінку. Причому в приміщенні часто повітря виявляється бруднішим, ніж на проїжджій частині проспекту, забитого транспортом: отруйні сполуки "випаровують" із себе покриті лінолеумом підлоги, меблі, зроблені не з натурального дерева, тобто найпоширеніші.

Уявляєте, яку роботу має виконати печінка, щоб знешкодити таку кількість отрут? Якщо ж і далі продовжувати "випробовувати печінку на міцність", то очевидно, що рано чи пізно її володар підійде до межі її можливостей. Клітини печінки виявляться не в змозі виробити стільки речовин, скільки потрібно для захисту організму від токсинів. Отрути перестають затримуватися на рівні печінки, проникають в організм і руйнують саму печінку. Частина клітин гине, деякі можуть перероджуватися. Наприклад, переродження печінки спричиняє така поширена отрута, як алкоголь. Печінка не тільки перестає бути захисним фільтром, а й, переродившись на клітинному рівні, сама почне руйнувати організм.

Вихід один - не допустити надходження токсичних речовин у кров і, відповідно, в печінку. Це, на жаль, не реально. Тоді нам залишається тільки можливість допомогти печінці, підтримати її в справно функціонуючому стані, періодично стимулюючи активність її клітин.

Таким чином, допомогу печінці можна надати, проводячи періодичне очищення печінки й тим самим звільняючи її від накопичених відмерлих клітин, не виведених з організму токсинів, поліпшуючи кровопостачання. Не менш важливу роль відіграє стимулювання активності клітин печінки. Людям здавна відомі народні засоби, цілющі рослини, здатні сприятливо впливати на роботу печінки та жовчних шляхів. Особливе значення мають речовини-адаптогени, які посилюють внутрішні захисні ресурси.

Ось тут і відкривається справжнє поле для роботи з ефірними оліями, які є одними з найбезпечніших і найефективніших речовин-біостимуляторів, і із застосуванням їх пов'язано багато надій. У разі гепатиту і навіть цирозу печінки протизапальний ефект ефірних олій може надати кращу підтримку, ніж зазвичай вживані лікарські засоби хімічного походження. Активізуючи клітини печінки, ефірні олії допомагають лікуванню жовчнокам'яної хвороби, посилюючи виділення солей, дроблячи камені та сприяючи дренажу печінки.

Особливо треба відзначити ураження печінки, що виникає як результат лікування при туберкульозі. Туберкульоз - страшна хвороба. Певною мірою це - лотерея. Усім нам у ранньому дитинстві роблять обов'язкове щеплення проти туберкульозу. Більше зробити ми нічого не в силах. Добре зробили щеплення - виграв, погано вийшло - програв. Раніше, за радянських часів, потужно розвинена диспансерна система якось утримувала "джина" в пляшці. Хвороба, хоч і не зникла, але була так-сяк під контролем.

Наразі великі міста стоять на порозі справжньої епідемії туберкульозу. Адже не секрет, що в нашій країні, де споконвіку говорили, що від суми і в'язниці не зарікайся, безліч людей утримується або пройшло через місця ув'язнення. Туберкульоз там дуже поширений. Хворих, звісно, лікують, десь успішно, десь - абияк. Але найчастіше - просто "списують", звільняють достроково. І ці люди повертаються в міста. Вони, хворі, постійно серед нас, і кількість їх увесь час збільшується.

Втім, і "вільні" хворі на туберкульоз часто мають якісь порушення психіки від тяжкості незворотного діагнозу. І найчастіше вони просто ховаються від госпіталізації. Вони теж серед нас. Туберкульоз - заразна хвороба, і хворіють на туберкульоз дедалі більше, причому не тільки в тих верствах суспільства, які раніше постачали свій контингент для хвороби. Заражаються люди (і діти!), які живуть у дуже хороших умовах.

Туберкульоз лікується, і що раніше виявлено, то краще. Але було помічено таке явище. Туберкульоз потребує тривалого лікування і досить сильними ліками. Під час подібної хіміотерапії часто виникають побічні реакції аж до повної непереносимості багатьох протитуберкульозних препаратів. Це змушує лікарів змінювати засоби, а іноді й узагалі припиняти лікування. Така реакція організму на ліки найчастіше пов'язана з порушеннями функції печінки. Тож одним із найважливіших завдань у галузі лікування туберкульозу поряд із розробкою нових ліків є пошук засобів, які нормалізують функції печінки за умови тривалої хіміотерапії.

Одним із найважливіших завдань є пошук засобів, які нормалізують функції печінки за тривалої хіміотерапії.

Повсякчас у багатьох наукових установах проводять випробування, і всі вони одностайні: пошук ефективного засобу, що підтримує роботу печінки під час лікування туберкульозу, треба вести не у створенні нового хімічного препарату (цей шлях безвихідний), а серед біоактивних природних речовин. Саме такими і є природні ефірні олії.

Розмаринова і трояндова ефірні олії сприяють виробленню і відходу жовчі. Такі ж властивості мають ефірні олії лаванди, м'яти, ялівцю, шавлії, чебрецю, ялицеве, лепехове. Ефірні олії перешкоджають утворенню каменів, як жовчних, так і сечових.

Для лікування захворювань печінки, жовчного міхура і вивідних шляхів, жовчнокам'яної хвороби ароматерапія застосовує також такі ефірні олії: лимон, олія насіння моркви, грейпфрут, апельсин, мандарин, береза, неролі, фенхель, аніс.

Методи застосування: аромалампа, масаж, компреси, аромаванни. При призначенні фахівця можливий прийом всередину.

Автор: Т.Литвинова