Механізми нюху

Наш ніс - це не просто орган дихання, а ще й унікальний сенсорний орган, який дозволяє нам відчувати тисячі різноманітних запахів. Завдяки нюху ми можемо насолоджуватися ароматами природи, їжі та улюблених речей.

Але як працює наш ніс? Які механізми дозволяють нам розрізняти таку величезну кількість запахів?

У цій статті ми здійснимо захоплюючу подорож у світ нюху і дізнаємося багато нового про те, як працює цей дивовижний орган почуттів. Ми поговоримо про те, як влаштований наш орган нюху, які процеси відбуваються в ньому при сприйнятті запахів і як різні фактори впливають на нашу здатність відчувати аромати.

Запахи і мозок: як ми відчуваємо світ через ніс

Здатністю реагувати на запахи ми зобов'язані нашому носу. У простої людини він може розрізняти близько десяти тисяч запахів, а у дегустатора - набагато більше.

Приємні запахи часто справляють лікувальний ефект (заспокійливий, тонізуючий, снодійний), що використовується в прийомах ароматерапії. Слово "аромат", що означає "приємний запах", "пахощі", імовірно, було запозичене в греків: грецькою "арома" означає "пахощі", "пахучі трави". Водночас неприємні, відразливі запахи мають зворотну дію: вони підвищують артеріальний тиск, викликають поганий настрій і неприязнь.

Усі запахи сприймаються нами завдяки чутливим нюховим нюховим нейроепітеліальним клітинам, розташованим у носі.

Ці клітини мають відростки, які прямують з носа в порожнину черепа і передають інформацію про запахи в лімбічну систему мозку, що відає сприйняттям навколишнього світу.

Нюховий епітелій розташований у верхніх відділах носа і розташовується на площі близько 1 см2, що становить приблизно 1,5% загальної поверхні слизової оболонки носа, званої дихальною. Під час вдиху повітря обов'язково потрапляє в цю зону, де розмістилося понад 10 млн нюхових клітин, які своїми довгими волосками буквально виловлюють із повітряного потоку "пахучі" молекули й негайно передають інформацію про них нюховим нервом у головний мозок. Мабуть, цим пояснюється моментальне полегшення від вдихання ароматичних ефірних олій.

У кожній половині носа в нас є нюхова зона, вистелена слизовою оболонкою, яка й утворює орган нюху. Його чутливі елементи знаходяться на поверхні слизової оболонки і можуть піддаватися різним впливам. Як вважають фахівці, нюх порушується часто, причому за кожний прожитий рік людина втрачає приблизно 1% обсягу функціональної інформації, що передається через нервові волокна. Можна сказати, що наш ніс старіє разом із нами: зменшується кількість капілярів, знижується температура слизової оболонки носа, ми слабкіше вловлюємо аромат тощо.

Нюхова функція має свої вікові особливості та резерви.

Вже з 20-25-річного віку ми слабкіше вловлюємо аромат, а помітне зниження нюхової функції спостерігається після 40 років. Ще гірше розрізняють запахи літні люди. Унаслідок багаторазових запалень слизової оболонки носа в них зменшується кількість нюхових клітин, послаблюється діяльність залоз, що виділяють носовий слиз. Тому фахівці рекомендують - бережіть ніс змолоду! Для цього виконуйте кілька простих правил:

1. Для зміцнення м'язів носа, а заодно рота і глотки час від часу читайте вголос. Слова вимовляйте чітко, виразно, голосно, контролюючи себе під час вимови низки приголосних звуків (б, в, ж, м, п, т, ф, ш).

2. Регулярно виконуйте найпростішу вправу дихальної гімнастики: закривши рот, зробіть 5-6 повільних вдихів і видихів через ніс. При цьому кисті рук покладіть на шию (ззаду) або на верхню частину живота.

3. Якомога частіше провітрюйте кімнату, не забувайте прати пил з меблів, частіше робіть вологе прибирання, гуляйте на свіжому повітрі в парку або в лісі.

4. Якщо ви запилюєте сад-город, труїте комах аерозолями, фарбуєте стіни пульверизаторами, насипаєте пральний порошок у машину, то обов'язково вдягайте респіратор-"пелюстку" або багатошарову марлеву пов'язку.

Для поліпшення нюху Б. В. Шевригін пропонує дві дихальні вправи. Їх потрібно виконувати в спокійній обстановці, попередньо спорожнивши кишечник і сечовий міхур. Вправи виконують уранці, бажано натщесерце.

1. Сісти прямо, носки та п'яти разом, руки вільно опущені. Дихання довільне.

Повністю видихнути, великими пальцями по обидва боки затиснути зовнішній слуховий прохід, а середнім притиснути крила носа, після чого різко втягнути повітря через рот, стиснути губи та надути щоки.

Опустити підборіддя на груди, закрити очі, поклавши вказівні пальці на повіки, і якомога довше залишатися в цьому положенні.

Підняти голову, зняти пальці з повік, з крил носа і зробити повний видих через ніс.

Після цього відняти великі пальці від вух і опустити руки вздовж тіла.

2. Дихальна вправа із системи нейян-гун: під час вдиху кінчик язика піднімають до піднебіння, потім слідує пауза (язик доторкається до піднебіння) і видих, під час якого язик приводять у звичайне положення. Одночасно з цим треба вимовляти подумки слова або речення, тривалість яких відповідає тривалості дихального циклу.

Все це, напевно, піде на користь вашому носу й нюху.

Сприйняття запахів у різних людей різне. Воно залежить навіть від пори року. Як правило, гострота нюху підвищується навесні та влітку. Це можна пояснити тим, що сонячні промені, благотворно впливаючи на весь організм і нервову систему, підвищують і чутливість до запахів.

Деякі люди відзначають циклічність у роботі їхнього нюхового апарату.

Багато в чому нюх залежить також від загального фізичного стану організму. Наприклад, відчуття голоду загострює сприйняття запахів, проте тривале недоїдання, виснаження та стомлення знижують його.

Нюхова функція знижується в людей, які зловживають алкоголем, у курців, а також у тих, хто працює зі шкідливими хімічними речовинами, у хворих на вазомоторний та алергійний нежить, поліноз, за смердючої нежиті (озени), викривленні перегородки носа.

Відомо, що нюх формується ще у внутрішньоутробний період розвитку людини і залежить від стану здоров'я мами. Вживання анальгетиків, антибіотиків, сечогінних, алкоголь і паління можуть призвести до уражень органу нюху в плода.

Причинами розладу нюху в дитини можуть бути вірусні захворювання (кір, грип), запальні захворювання носа та навколоносових пазух (гайморит, аденоїдит, етмоїдит). Крім того, нюх порушують сильні запахи. Навіть запах бензину за тривалого впливу різко притупляє нюх.

Треба сказати, що люди по-різному сприймають запахи. Мій батько любить запах йодоформу, а багато хто вважає його неприємним. Я люблю запах підгорілого молока. Дехто не розрізняє якихось досить сильних запахів, наприклад, оцтової кислоти, і ця властивість передається у спадок. Інші взагалі не розрізняють запахів. Ці страждальці позбавлені багатьох радощів життя. Недуга називається аносмією і практично невиліковна. І, як не дивно, іноді ароматна олія базиліка звичайного відновлює втрачені функції. Тож не все безнадійно.

Професор Б. В. Шевригін пише: "Наш ніс - унікальна, ніким поки що не повторена наделектронна лабораторія". Про будову нюхових рецепторів досі ще мало відомо. Це ділянка порожнини носа, що являє собою дві злегка жовтуваті плями розміром з невелику монету. На них разом із повітрям потрапляють вдихувані нами леткі ароматичні молекули (одорівектори) і сприймаються рецепторами (нервовими закінченнями). З рецепторів інформація передається в мозок.

І птахи, і риби, і комахи відчувають запахи на великій відстані. Буревісники, альбатроси, глупиші здатні відчувати запахи риби на відстані 3 км і більше. Підтверджено, що голуби знаходять дорогу за запахами, пролітаючи багато кілометрів. Шпаки використовують для своїх гнізд траву, токсичну для паразитів. Для кротів надчутливий нюх є вірним путівником підземними лабіринтами.

Акули відчувають у воді запах крові навіть у концентрації 1:100 000 000. Вважається, що найгостріший нюх - у самця звичайної молі. Наші менші брати - тварини - більш ніж людина, небайдужі до запахів.

Приємні запахи приваблюють усе живе і в повітрі, і у воді. Можна, наприклад, ловити рибу, застосовуючи спеціальну рибальську волосінь, яка виділяє у воді запах ванілі, що є привабливою принадою для багатьох риб.

У тварин є природне чуття до корисних для здоров'я засобів. Вони самі собі лікарі. Птахи, наприклад горобці, на ранку накладають звичайну траву - спориш, замазуючи її, щоб трималася, глиною. Відомо, що спориш має кровоспинну та ранозагоювальну дію.

Метелики майже ніколи не сідають на першу-ліпшу квітку: понюхають, покружляють над клумбою. Дуже рідко метеликів приваблюють отруйні квітки. Якщо таке трапляється, то "потерпіла" починає тут же промивати шлунок. Вона сідає біля калюжі та посилено п'є.

Автор: Г.Лавренова