Інтернет-магазин Vivasan Україна
© 2010-2025

При використанні матеріалів сайту обов'язкове посилання на
www.vivasan-ukraine.com.ua

Сторінка українською мовою | Страница на русском языке

📖 Стислий зміст статті: Вплив запахів на рішення, прихильність та вибір партнера у людини. Фізіологічні та емоційні реакції на запахи. Вплив феромонів на вибір партнера. Роль феромонів у комунікації та емоційній регуляції.

📖 В статті розглянуті: Феромони, емоційні зв'язки, сексуальні вподобання, нюх, еволюція.

Феромони - це особливі хімічні речовини, що виділяються живими організмами для впливу на поведінку, фізіологію та емоції особин свого виду. Вчені вперше зафіксували їхню дію у метеликів, а потім відкрили їх у ссавців, риб та рептилій. Проте питання існування людських феромонов залишається спірним. Наука тривалий час вважала нюх менш значущим для людини, ніж зір і слух, але нещодавні дослідження підкреслюють роль запахів у наших повсякденних рішеннях, уподобаннях і навіть у виборі партнера.

Можливо, запахи відіграють ключову роль у формуванні емоційних зв'язків та сексуальних уподобань. Нові відкриття в цій галузі дозволяють переглянути усталені погляди на комунікацію та взаємодію людини з оточуючими. Це особливо важливо для розуміння механізмів підсвідомих реакцій та їхньої еволюційної значущості.

У цій статті ми розповімо про природу феромонів, їх значення для тварин і про те, як вони можуть впливати на людину. Ви дізнаєтеся, чому запахи здатні викликати такі потужні фізіологічні та емоційні реакції, як феромони впливають на вибір партнера, а також про перспективні дослідження, які розкривають їхню роль у комунікації та емоційному регулюванні.

Більшість тварин виділяють особливі хімічні речовини - феромони, що приваблюють особин протилежної статі. Уперше реакція на феромонні хімічні сигнали була відзначена у метеликів.

Вперше реакція на феромонні хімічні сигнали була відзначена у метеликів.

Уявіть, що ви голодні - не так щоб дуже сильно, але думка про їжу все наполегливіше вас відвідує. І раптом доноситься чудовий аромат чогось смаженого. Моментально, наче хтось натиснув невидиму кнопку, рот наповнюється слиною, шлунок "подає голос", а відчуття голоду стає нестерпним.

Простежити зв'язок між запахом і фізіологічною реакцією (слиновиділення, виділення шлункових соків) у даному випадку нескладно, проте варто прибрати запах (вірніше, усвідомлену реєстрацію запаху), і все, що відбувається, стане абсолютно незрозумілим.

Напевно, кожен може пригадати випадки, коли запахи впливали на наші рішення (наприклад, їсти чи не їсти сирок, що залежався в холодильнику), настрої (ох, ці запахи весни), вподобання (запах поту чи несвіжого одягу зводить нанівець усю чарівність співрозмовника) та навіть самопочуття (голова розболілася від запахів квітів). А тим часом донедавна вчені приділяли мало уваги дослідженням нюху в людини, вважаючи ніс набагато менш важливим органом чуття, ніж очі або вуха. В існування ж у людини феромонів - речовин, що керують поведінкою практично всіх відомих тварин, включно зі ссавцями, комахами, рибами та рептиліями (досі немає повної впевненості щодо птахів), і поготів вірили одиниці.

Згідно з панівною в науці точкою зору феромони втратили своє значення в процесі еволюції людини, тому виробництво цих речовин і реакції на них залишилися в далекому "тваринному" минулому. Однак останніми роками ставлення до нюхового аналізатора людини почало змінюватися - з'явилися вагомі підстави стверджувати, що роль нюху в нашому житті досі була незаслужено занижена. Відповідно довелося переглянути і ставлення до людських феромонів.

Усе почалося з метеликів

У XIX столітті французький натураліст Жан-Анрі Фабр виявив, що самка метелика Saturnia pavonia може привернути десятки самців метеликів у кімнату, де вона перебуває. Фабр припустив, що самка посилає самцям якісь хімічні сигнали, які людина не може вловити, проте перевірити його припущення в ті часи ніхто так і не зміг. Лише наприкінці 50-х років XX століття групі німецьких учених під керівництвом Адольфа Бутенандта вдалося екстрагувати секрет залоз самиць метеликів шовкопряда (Bombyx mori), розібрати його на складові компоненти методом хроматографії та показати, що лише на одну з отриманих речовин самець реагує так само, як на присутність самки (тріпотінням крил). Щоб отримати 6 грамів цієї речовини, знадобилося 500 тисяч метеликів.

У 1959 році ентомологи Пітер Карлсон і Мартін Лушер запропонували називати феромонами (від грецького рhero - несу та hormао - збуджую) речовини, які тварина будь-якого виду виділяє в навколишнє середовище та які спричиняють певні поведінкові або нейроендокринні реакції в іншої тварини того самого виду. Термін прижився і став вельми поширеним не тільки в науковій, а й у популярній пресі.

Щоб зрозуміти, що ж таке феромони, можна згадати про гормони. Гормони - це хімічні речовини, які немов пов'язують у єдине ціле весь організм, забезпечуючи швидкий обмін інформацією між його частинами. Ту ж саму роль відіграють і феромони, тільки їхнє завдання - пов'язувати індивідуумів, що належать до одного й того ж виду тварин, у пари, сім'ї та спільноти. Спочатку феромони, за визначенням, вважалися видоспецифічними сигналами. Зараз спостерігається тенденція до розширення погляду на феромони, і до їхнього сімейства нерідко зараховують будь-які речовини, задіяні в "хімічному" спілкуванні тварин.

До теперішнього часу вже відкрито феромони рептилій, риб і ссавців (у тому числі приматів). Але, звичайно, найбільш інтригуюче питання - чи існують людські феромони?

Чи далеко ми пішли від тварин?

У тварин влада феромонів дуже сильна, оскільки в їхньому віданні перебувають реакції, що забезпечують виживання виду: відтворення, турбота про потомство, єдність і взаємодія групи. Зокрема, самцям і самкам усіх тварин, що розмножуються статевим шляхом, саме феромони дають змогу знаходити одне одного і вступати в сексуальний контакт. Наскільки добре діє хімічна сигналізація, що керує шлюбною поведінкою тварин, можна переконатися, поспостерігавши за поведінкою пса, який готовий мчати по "гарячому сліду кохання", незважаючи на всі спроби господаря утримати його. Однак отримати таку саму очевидну реакцію людини на будь-який запах не вдалося жодному експериментатору. Чому?

Найімовірніше, труднощі в дослідженні феромонів людини спричинені тим, що впродовж усього розвитку людських спільнот робили все можливе, щоб придушити інстинктивні реакції людей на запахи. Погодьтеся, що від любові й так багато неприємностей, коли вона виникає не там, де їй належить, пов'язуючи людей, які не повинні були бути разом. Тож дозволяти запахам вмикати непоборні пристрасті не можна в жодному разі, хоча очевидно, що час від часу це все ж таки відбувається. Крім того, реакція людини на запах залежить від того, які спогади цей запах викликає і наскільки сильний контроль свідомості над інстинктивними реакціями, що остаточно заплутує дослідників, які намагаються аналізувати результати експериментів. Тому не варто дивуватися, що науці поки що більше відомо про феромони комах, рептилій і ссавців, ніж про феромони людини. І все ж, комбінуючи знання, отримані під час дослідження поведінки тварин, з уже відомими фактами про вплив запахів на людину, можна дійти цікавих висновків.

Один із найбільш добре вивчених феромонів ссавців - андростенон, метаболіт чоловічого статевого гормону тестостерону. Андростенон міститься в сечі та слині кабанів (кабанів), а також... у сечі та поті чоловіків. У свиней андростенон викликає непереборне бажання займатися сексом - самка заклично вигинає спину як у присутності кабана, що пахне андростеноном, так і вдихнувши запах андростенону, який розбризкують із флакона. А ось результати експериментів з вивчення впливу запаху андростенону на жінок набагато скромніші: деяким дослідникам вдалося показати, що жінки частіше сідають на сидіння, окроплені андростеноном, або що вони оцінюють фотографії чоловіків, окроплені цією речовиною, більш прихильно, ніж фотографії без жодних пахощів, однак жодного сексуального бажання (принаймні, у лабораторних умовах) андростенон у жінок не викликав.

І тим часом чи випадковість, що потові (точніше, особливий різновид потових залоз, апокринові залози) і сальні залози шкіри людини рясно виділяють різні метаболіти тестостерону, споріднені з андростеноном? І чи випадковість, що найактивніше сальні й апокринові залози починають працювати в пору статевого дозрівання, коли людині за сценарієм, складеним природою, треба починати підшукувати собі партнера, а також під час сексуального збудження й емоційного піднесення? І як пояснити, що в поті чоловіків андростенолу (речовини, схожої на андростенон) міститься в 50 разів більше, ніж у поті жінок?

Наразі вчені "підозрюють" у причетності до феромонів низку речовин, які отримують під час бактеріального розкладання тестостерону та інших статевих гормонів. Однак ніхто поки що не знає, яка речовина є "найголовнішим" феромоном кохання і чи реагує людина на окремі речовини або на сукупність певних речовин. Проте андростенон, андростенол і споріднені з ними речовини вже входять до складу комерційних препаратів на основі "хімічно чистих феромонів людини".

Чим привабливі жіночі груди?

Інша група феромонів ссавців, яку також досліджували досить докладно, - феромони материнської любові. Тут найцікавіші експерименти було проведено на кролицях.

Взаємовідносини кролиці з її дитинчатами можна назвати діловими - лише 5-7 хвилин на день витрачає вона на годування новонароджених, а на весь час доби, що залишився, кидає їх напризволяще. Щоб вижити, новонародженим доводиться бути спритними - потрібно відразу зрозуміти, де розташоване джерело їжі, і встигнути до "роздачі", перш ніж сильніші брати й сестри займуть усі кращі місця. У цій нелегкій справі кроленятам допомагають феромони.

Дослідники, які вирішили розібратися в поведінці кроленят, проявили чималу винахідливість, плануючи експеримент. По-перше, вони проаналізували молоко кролиці за допомогою газової хроматографії. Далі незбиране молоко та його інгредієнти були запропоновані новонародженим кроленятам для обнюхування. Відчувши запах молока, кроленята повертали голови і робили спроби схопити зразок ротом. І точно таку саму реакцію викликав один із низькомолекулярних компонентів молока, речовина 2-метилбут-2-еналь (2МВ2). Ця речовина і стала кандидатом на роль шуканого феромону.

Щоб довести, що 2МВ2 пробуджує інстинктивні реакції (пошук соска і смоктання), кроленят забрали в матері одразу після народження, до того як вона встигла облизати їх і запропонувати їм молоко. Таким чином, дослідники виключили можливість запам'ятовування новонародженими запаху сосків. І навіть у цьому випадку кроленята автоматично повертали голови і хапали скляну паличку, змащену або молоком, або 2МВ2.

Швидше за все, аналогічні феромони містяться і в жіночому молоці - експерименти показують, що новонароджені реагують на запах молока і навіть здатні розпізнати запах материнських грудей. Як вважають дослідники, запах, що йде від сосків, заспокоює малюка, створює в нього відчуття безпеки, стимулює прихильність. Не виключено, що навколососкова ділянка, де розташовуються одночасно і сальні, і апокринові залози, виділяє й інші феромони, зокрема й ті, що керують сексуальною поведінкою. Можливо, саме цим пояснюється дивний потяг чоловіків до пишних жіночих грудей?

Копуліни зводять з розуму мавп, але не людину

Відкриття копулінів, феромонів вагінального секрету самок, стало сенсацією. По-перше, виявлено їх не в метеликів чи кроликів, а в макак-резусів, віддалених родичів людини. По-друге, вченим вдалося виділити копуліни в чистому вигляді (ними виявилися деякі коротколанцюгові органічні кислоти) і з'ясувати, що схожі речовини містяться і у вагінальному секреті жінок. Було також показано, що один лише запах копулінів приводить самця макаки в невимовне збудження. Вельми скоро з'явилися перші парфуми, що містять копуліни, яким, зрозуміло, була приписана чарівна сила. На жаль, надії на копуліни, як і на інші людські феромони, не виправдалися. Усі реакції, отримані в експериментах на людях, були далекі від вибуху пристрасті, що спостерігається у макак, і їх можна було пояснити ефектом плацебо. А подвійне сліпе дослідження (те, в якому ні експериментатор, ні випробовувані не знали, чи використовують вони плацебо або копуліни) показало, що копуліни ніяк не впливають на людей.

Один раз побачити

Деякі запахи можуть подорожувати на вельми далекі відстані, але так буває не завжди. Що важчі молекули, то вони менш леткі і тим коротшою має бути дистанція між джерелом запаху і "приймачем". Здавалося б, що далі поширюються феромони, то краще, однак це не так. Якщо вони діятимуть на значній відстані від тіла, це створить какофонію сигналів, з якої буде вельми складно витягти будь-яку корисну інформацію. Тому, найімовірніше, феромони людини - близькодіючі сигнали. Ба більше, багато феромонів можуть бути нелетючими, важкими молекулами, які передаються під час поцілунків, орального сексу, а також тривалого дотику тіл. Не виключено також, що привабливі риси жіночої зовнішності (великі груди, округлі стегна, довге волосся) відіграють роль маяків, які змушують чоловіків підходити ближче, потрапляючи в радіус дії феромонів. Ту саму роль, можливо, відіграє і парфумерія: чоловік принюхується, підходить ближче і потрапляє "під обстріл".

Поєднання візуальних і нюхових сигналів широко використовується у тваринному світі. Наприклад, ігуани Dipsosaurus dorsalis мешкають у спекотних пустелях, де використання пахучих міток зустрічає великі складнощі: летючі речовини, залишені на гарячому піску, занадто швидко випаровуються, а більш важкі субстанції важко відчути здалеку. Виходом з положення стали мітки, зроблені важкими молекулами, що поглинають світло в ультрафіолетовій області. Орієнтуючись на ультрафіолетові сигнали, ігуани знаходять мітки і злизують їх.

Феромони і сексуальний відбір

Ще Ч. Дарвін припустив, що сексуальний відбір - важлива частина природного відбору. Самці, що володіють найяскравішим оперенням, найгучнішим голосом, найбільшими рогами тощо, отримують "прекрасну даму", а отже, можливість продовжити свій рід. Сила і краса, що справляють враження на самку, є супутниками міцного здоров'я і запорукою появи життєздатного потомства. Зараз знайдено вже багато доказів, що в цьому сексуальному відборі беруть участь і феромони. Наприклад, якщо феромонний сигнал слабкий, то першими на поклик любові помчать найактивніші та найлегші на підйом самці, що мають найгостріший нюх. З одним із них самка вступить у сексуальний контакт. У багатьох тварин, що живуть у спільнотах із суворою ієрархією, феромони домінантних самців здатні пригнічувати репродуктивну активність підлеглих самців, забезпечуючи психологічну кастрацію слабких конкурентів. З іншого боку, і самки (цей феномен доведено для самок тарганів) частіше віддають перевагу запаху домінантного самця. У людей роль запахів у сексуальному доборі поки що не вивчена, проте не виключено, що багато соціальних явищ людського суспільства можна пояснити з точки зору взаємодії запахів. Наприклад, ця теорія пояснює, чому деякі чоловіки справляють непереборне враження на жінок, а одна лише їхня поява "запалює вогонь" у жіночих очах.

Чим пахнуть феромони?

Зазвичай кажуть, що феромони не мають запаху (саме тому в їхнє існування так важко повірити). Щоб розвіяти цей міф, потрібно сказати кілька слів про те, як працює нюхова система.

Зазвичай пахучі речовини реєструються рецепторами нюхового епітелію носової порожнини. Якщо не вдаватися в подробиці, то нюховий рецептор являє собою нервову клітину, один кінець якої (дендрит) виходить у носову порожнину, а інший (аксони) прямує прямо в мозок. Тож нюховий нерв - це не що інше, як сплетені разом нервові волокна, що йдуть від окремих рецепторів. Інформація, отримана від нервових закінчень, що стирчать назовні, потрапляє в кору головного мозку, а також у частину мозку, що завідує неусвідомленими реакціями, інстинктами, бажаннями і пристрастями, - лімбічну систему. Лише ті імпульси, які дійшли до кори, ми сприймаємо як запахи, а все, що відбувається в лімбічній системі, залишається для нас прихованим.

У те, що в людини є інстинкти, підсвідомість і взагалі та частина мозку, над якою ми не маємо влади, вірять усі. Залишилося повірити в те, що летючі молекули, які осідають у наших носах, здатні спричинити в мозку помітні потрясіння.

Отже, чи є в нас докази, що запахи, які ми вдихаємо, можуть впливати на підсвідомість, або, висловлюючись точніше, на лімбічну систему? Так, такі докази є. Причому йдеться не тільки про феромони. У 2002 році методом імплантованих у людський мозок електродів (існує така діагностична процедура) було показано, що під час вдихання пахучих речовин відбувається активізація певних відділів лімбічної системи. За словами вчених, спостережувані реакції не можна було пояснити лише реєстрацією та аналізом запахів, вони занадто складні. Наразі вважають, що здатність взаємодіяти з лімбічною системою мають практично всі запахи - інформація від рецепторів щоразу йде як у кору, так і в різні відділи лімбічної системи. Таким чином, феромони не пахнуть лише в побутовому сенсі цього слова. Насправді вони реагують з рецепторами і посилають у мозок сигнали, які легко зчитуються підкіркою.

Один і той самий запах може викликати різні реакції залежно від фізіологічного стану людини та її спогадів про події, пов'язані з цим запахом. Наприклад, запах котлет сприймається по-різному на голодний шлунок і після ситного обіду, а також залежно від того, чи є людина м'ясоїдом або переконаним вегетаріанцем.

Вражаюче дослідження, що підтверджує здатність запахів спричиняти помітні зміни в організмі, було проведене американським фізіологом Мартою Мак-Клінток у 1998 році. Їй вдалося показати, що запах пахвових виділень одних жінок може впливати на тривалість менструального циклу інших жінок (можливо, читач уже перейнявся співчуттям до учасниць цього експерименту, але, як запевняють дослідники, зразки поту, які використовувалися в експерименті, не мали відчутного запаху). Пізніше з'явилися дані, що і чоловічі запахи впливають на менструальні цикли та час настання овуляції у жінок.

Зупинимося коротко на проблемі сприйняття феромонів. У рептилій і більшості ссавців у носовій порожнині є ще одна допоміжна порожнина - вомероназальний орган, або ВНО. Нерви, що йдуть від ВНО, несуть імпульси до допоміжної нюхової цибулини, від якої імпульси йдуть до підкіркових ділянок мозку, зокрема до гіпоталамуса. У деяких тварин вхід у порожнину ВНО розташовується близько до межі ротової та носової порожнин. Тому туди можуть надходити як речовини, що переносяться повітрям (обнюхування), так і ті, що надходять через рот (ще один аргумент на користь важливості поцілунків, облизування та інших оральних контактів).

Серед учених давно точиться суперечка, чи є ЗНО у людини. Одні вважають, що є, інші - що він редукований. Однак, на думку низки авторів, наявність ВНО не доводить, а його відсутність не спростовує гіпотезу про існування людських феромонів.

Людина - найпахучіша з приматів

Хоча нюх людини справді слабкий порівняно з нюхом багатьох тварин, запах, що виділяється її тілом, сильніший, ніж в інших тварин (потужна індустрія з виробництва дезодорантів і мийних засобів успішно з цим явищем бореться). Головними джерелами запахів у людини є шкіра і слизові оболонки. Найбільш важливими є сальні та потові залози, розташовані біля основи волосся - на голові, в пахвових западинах, у ділянці геніталій. І, подобається це нам чи ні, є всі підстави стверджувати, що в справі виробництва феромонів нам активно допомагають бактерії. Речовини, що дуже нагадують деякі феромони тварин, утворюються під час розкладання бактеріями стероїдних гормонів (наприклад, чоловічих статевих гормонів) і жирів. Волосся відіграє тут дуже важливу роль: воно надає велику поверхню спочатку для роботи бактерій, а потім для випаровування пахучих речовин.

Головні кандидати на роль людських феромонів - уже згадуваний андро-стенон і споріднені йому речовини - андростенол та інші стероїди. Однак феромонами також можуть бути деякі леткі кислоти (розгалужені С6-С12 кислоти), наприклад, триметилгексенова кислота.

Феромони як емоційна необхідність і соціальне зло

Безсумнівно, людські почуття складніші, ніж взаємини тварин. Однак іноді цю різницю не так просто побачити. Для кобеля, що підкоряється солодкій владі феромонів, не існує роздумів, "чи зручний зараз час для погоні за предметом пристрасті", його бажання визначається словами "тут і зараз". Однак чи не пригадають читачі випадок, коли танець або поцілунок запускав ланцюгову реакцію, результатом якої було нерозважливе задоволення бажання, що раптово спалахнуло? Чи не здавалося вам у ці моменти, що хтось немовби забирав вашу волю і змушував виконувати всю цю послідовність дій зі стисканням одне одного в обіймах, з ненаситними поцілунками, і неминучим взаємопроникненням тіл? Чи не було це все тим же феноменом "тут і зараз", який ми спостерігаємо у тварин? Але чи не відчували ви саме в ці моменти найнесамовитішу насолоду, набагато сильнішу, ніж у "розумові" моменти близькості? І хоча це всього лише гіпотеза, але саме нюхова система, тісно пов'язана з підкірковими областями, може бути воротами, що відкривають світ чуттєвої насолоди.

Існує також думка, що нюхові сигнали відіграють важливу роль у формуванні зв'язків між батьками та дітьми, а також між членами сім'ї, які живуть разом. Експерименти показують, що не тільки новонароджені здатні розпізнавати запах матері, а й мати може впізнати свою дитину за запахом (жінки знаходили за запахом свого немовляти серед схожих на нього немовлят і обирали з купи однакових майок ту, що була одягнена на їхню дитину). Багато жінок знаходять запах чоловіка приємним, якщо вони відчувають до нього потяг, і нестерпним, якщо чоловік їм не подобається.

Між тим очевидно, що сексуальний потяг, розбуджений феромонами, може призводити до соціально неприпустимої поведінки, а отже, всі людські спільноти, що практикують сувору мораль, повинні були виробити способи обмежувати поширення феромонів. Це насамперед виховання самоконтролю, потім неприпустимість публічного зближення тіл (ситуації, в яких це зближення припустиме, наприклад, під час танців, традиційно використовуються для зав'язування романтичних зв'язків), а також закриття тіл одягом, а волосся - головними уборами. Наприклад, якщо прийняти як наукову істину, що волосся поширює хімічні сигнали, здатні збудити сексуальний потяг, то стане зрозуміло, чому в багатьох суспільствах заміжнім жінкам було наказано ховати або навіть голити своє волосся, чому релігія забороняє жінкам перебувати в церкві з непокритою головою та чому розпущене волосся вважається спокусливим. А ось танець, навпаки, дає можливість партнерам якнайкраще обмінятися феромонами - швидкі танці, під час яких тіло розігрівається і починає випаровувати пахучі речовини, чергуються з повільними, які передбачають зближення, водночас партнери ще й піднімають руки, насичуючи повітря феромонами з пахвових западин.

Від теорії до практики

Не дивлячись на запевнення виробників парфумерії, що їхній продукт містить найсильніший, найефективніший і найбільш науково перевірений феромон, полювання на людські феромони лише розпочалося. І поки що, незважаючи на існування безлічі вельми вірогідних кандидатів, отримати ясну і відтворювану поведінкову реакцію на будь-яку з цих речовин ще нікому не вдалося. Пояснень цьому може бути кілька. Перш за все, сексуальними феромонами людини можуть виявитися не окремі речовини, а коктейлі речовин у певному співвідношенні. Далі, потрібно враховувати, що все виховання людини спрямоване на активне придушення інстинктивних реакцій, зокрема й тих, що викликані феромонами. Можна сказати, що кора мозку, яка сидить на підкіркових структурах, "глушить" феромонні сигнали, не дозволяючи інстинктам особливо сильно розгулюватися. Можливо, цим пояснюється те, що алкогольне сп'яніння, яке тимчасово вимикає контроль кори, вельми сприяє сексуальному зближенню.

Крім феромонового коктейлю, запах тіла несе й багато іншої інформації, яка також посилює або послаблює реакцію на феромони. Відомо, наприклад, що миші, яким надавали широкий вибір партнерів для спарювання, надавали перевагу тим, чий генотип найсильніше відрізнявся від їхнього власного генотипу. Не виключено, що подібна ж неусвідомлена селективність існує і в людей: лімбічна система обробляє інформацію, яку несе запах, і приймає рішення, чи відкривати шлях пристрастям. Крім того, багато хвороб надають виділенням характерного запаху, і цей запах теж посилає в підсвідомість оточуючих людей відповідні сигнали.

Додаткова складність практичного використання феромонів ссавців (і людей) полягає в тому, що реакція на феромони не завжди однозначна. Наприклад, самця щурів дуже збуджує запах самки, з якою в нього ще не було сексуального контакту, а ось запах колишньої коханої залишає абсолютно байдужим (знаменитий ефект Куліджа - самці багатьох тварин відмовляються займатися сексом з тією самою самкою, але негайно пожвавлюються, побачивши нову партнерку). Феромони сексуального потягу, які виділяє самець, можуть викликати реакцію уникнення у вагітних самок, що годують (самець часто становить загрозу потомству), та агресію в інших самців.

Феромони - "чесні" сигнали. Можна приховати справжні почуття, змінивши вираз обличчя, можна приховати справжні думки, вимовляючи нещирі слова, але змінити запахи, які поширює наше тіло, дуже складно. Сальні залози, потові залози, залози статевих органів працюють безперервно, посилаючи в навколишнє середовище інформацію про стан нашого організму, вік, хвороби, настрої, бажання. І все ж, чи можна якось поліпшити свій феромонний сигнал, зробивши його більш явним, більш кличущим?

Одним із найбільш часто дискутованих питань у цьому плані є персональна гігієна. Прихильники "природних запахів" часто згадують лист Наполеона Жозефіні, написаний ним за два тижні до його прибуття, в якому він просить свою кохану не митися до його приїзду. Прихильники чистого тіла у відповідь на заклики відмовитися від миття зауважують, що відсутність запахів тіла є нормою в сучасному суспільстві, і людина, яка вирішила відтепер нехтувати миттям, навряд чи зможе розраховувати на доброзичливий прийом.

Безумовно, надто старанна боротьба зі шкірними виділеннями та бактеріями, що живуть на шкірі, послаблює феромонний сигнал. Однак, зважаючи на те, що, по-перше, запах немитого тіла справді є неприємним для більшості культурних людей, а по-друге, що запах несе правдиву інформацію про стан нашого тіла (а в багатьох він ідеальний?), нехтувати гігієною все ж таки не варто. І все ж за романтичних стосунків потрібно пам'ятати про необхідність подавати хімічні сигнали: перед зустріччю з коханим краще відкласти вбік антибактеріальні засоби та вимити тіло теплою водою з м'яким милом. Треба пам'ятати і про те, що лаки та інші плівкоутворювальні засоби, які жінки наносять на волосся, послаблюють феромонний сигнал, що йде від волосся. Оскільки під час активного принюхування нюхові рецептори активізуються, привернути увагу до своїх феромонів можна за допомогою приємної парфумерії. Треба зауважити, що багато натуральних ефірних олій мають давню славу афродизіаків (стимуляторів сексуального потягу) і, цілком можливо, дійсно здатні якось впливати на лімбічну систему.

І, нарешті, наша відповідна реакція на феромони залежить від того, наскільки успішно імпульси лімбічної системи обходять контроль кори головного мозку. У поетів і закоханих перехід у "лімбічний" стан виходить легко, а решті доводиться докладати зусиль, щоб "вимкнути" кору. Для цього треба відволікти мозок від пережовування "жуйки" денних думок. Краще фокусувати увагу на своєму диханні, на битті серця, на звуках і запахах - ці прийоми добре допомагають вивільнити підсвідомі реакції.

Феромони, немов ниточки, що тягнуться із зовнішнього світу та пробуджують різноманітні поведінкові (інстинктивні) та фізіологічні реакції, забезпечують взаємодію тварин, що належать до одного виду, групи, сім'ї, а також керують складним процесом сексуального зближення. Однак, як би не хотілося нам укласти хімію кохання в пробірку і створити аромат, що додає нам непереборної привабливості, це поки що неможливо - формула любові, не розкрита Каліостро, залишається загадкою і для сучасних вчених.

Автор: А.Марголіна

< Назад   ^ Вгору

Розділ сайту: Статті

---

---

Дивіться інші статті:

• Вплив ефірних олій на вироблення феромонів
• Зв'язок запахів та емоцій
• Нюх, психічне здоров'я, імунітет - що спільного?
• Аромати зваблювання
• Значення запахів для життя

---

 Інтернет-магазин www.vivasan-ukraine.com.ua » Статті » Солодка влада феромонів